icecoffee's blog

Мабуть, варто було б почати з того, що тема статті, як на мене, не втрачає своєї актуальності фактично з початку виникнення людини і стосується безпосередньо кожного з нас. Різні народи з абсолютно різними ментальностями розвивали її в літературі, живописі, усній народній творчості, кінематографі. Над цим роздумували такі серйозні науковці як Зігмунд Фройд і, звичайно ж, ми з вами, прості смертні, нерідко ловимо себе на думці безпосередньо про це. Про секс.

Пояснювати саме значення слова і вникати в суть процесу мабуть не варто. Хто ж про нього не чув? Рано чи пізно дізнаються всі: від однолітків, з телебачення чи Інтернету, від батьків. Хоча батьки згадують про виховну бесіду з чадом на тему сексу надто пізно, як правило тоді, коли “дитина” вже й сама може розповісти з подробицями що там і до чого.

Не рідко в масмедіях можна натрапити на статтю зі статистикою на кшталт “Як часто ми думаємо про секс”.  А й справді, як часто? Кожного разу коли бачимо доволі привабливу особу протилежної статі (чи не протилежної)? Чи коли думаємо про кохану людину? Чи коли шукаємо гарний спосіб розслабитися, покайфувати і забути про всі мирські негаразди? А це ж лише невелика частина з того, що може наштовхнути на певні думки про секс.

Звісно цілком можливо, що для багатьох людей сам по собі статевий акт не являє майже ніякої цінності. Для декого обов’язковою умовою є довіра до партнера, присутність певних почуттів, дехто утримується до шлюбу. Деякі ж, навпаки, бачать в сексі один з найпривабливіших нюансів життя і прагнуть позбутися невинності якнайшвидше, вважаючи, що необхідною для фізичної близькості є тільки наявність статевих органів.

Щоправда деякі досить консервативні представники людства досі стараються переконати молодь в тому, що в їхній час такої розпусти, як зараз, не було, а про секс думали виключно після шлюбу і тільки для того, щоб зробити поповнення в сім’ї. Візьмемо для прикладу ідеологію Радянського Союзу і замітки в газетах із заголовками “Двенадцать половых заповедей революционного пролетариата” де всі радості сексу були описані як якісь особливі збочення.  Тим не менш історія свідчить про те, що статевий контакт безпосередньо як спосіб релаксації, фізичного і морального задоволення існував давно і мав неабияку популярність. Взяти до уваги хоча б те, що згадка про професію повії досить таки давня. Та й теоретично, якби секс, не лише для продовження роду, не був настільки важливим для наших предків хоча б ті кілька століть тому, ми б не мали зараз таких чудових пам’яток культури як славнозвісна “Камасутра” чи “Екстаз святої Терези” Берніні.

Тепер про деякі нюанси безпосередньо. Отож, рано чи пізно в житті настає момент, коли доводиться попрощатися з невинністю. І якщо в чоловіків втрата цноти являється предметом гордості, то для багатьох представниць чарівної половини людства в більшості культур характерним є її збереження  до шлюбу. Щоправда ця тенденція останнім часом слабшає, а разом з тим зменшується і середній вік дефлорації.  Сьогодні стереотип збереження цноти майже подолали. Тепер вона в західній культурі розцінюється не як предмет гордості а навпаки, свідчить про недостатній сексуальний розвиток чи непопулярність серед представників протилежної статі. Крім того, з точки зору медицини, оптимальний вік для втрати невинності приблизно 15-19 років. Тим не менш, ця подія залишається однією з найважливіших в житті кожного, незалежно від того, коли невинність втрачати: до чи після одруження. Проблемою тут правда залишається консервативне ставлення старшого покоління до втрати невинності в ранньому віці, особливо дівчатами, тоді як раннє статеве життя для сильної статі це нормально, і наштовхується на критику лише через страх батьків передчасно стати дідусем і бабусею.

Щодо чоловіків, то більшості з них, також приємно усвідомлювати, що пасія, яка наважилася з ними на фізичну близькість чи наречена, до них ще не мала статевого контакту ні з ким. Звідти то й береться вся невпевненість прекрасної половини людства у тому, варто віддаватися партнеру до весілля чи ні, сумніви і думки на кшталт “а що як не складеться/він знайде собі іншу, кому я така потім потрібна буду”?”. І, мені здається позитивним фактом, те, що упередження на рахунок цноти помалу відходять в минули.  Хіба невинність пасії така важлива, якщо є почуття і довіра?

Ну і як не згадати те, чого насправді так хочуть всі наші чоловіки, хоча з нашої сторони (тобто зі сторони прекрасної статі) анальний секс наштовхується на гостру критику, яка іноді супроводжується категоричним “ні”. А чому? Оскільки автор, як кажуть сама грішна, то спробую описати це відчуття, коли воно насправді “і хочеться, і колеться”. Спроба чогось нового, незвичних відчуттів, можливість доставити задоволення своєму єдиному і неповторному це звісно дуже вагомий аргумент за, проте залишається страх перед дискомфортом, фізичним і моральним, страхом перед тим, що може бути боляче і стереотипами, що це все збочення і якщо він тебе справді любить, то зрозуміє і не піде до якоїсь шльондри, яка дозволить таке з собою зробити. Відмова від анального сексу ще не привід категорично стверджувати, що в стосунках недостатньо довіри, просто інколи важко одразу перебороти страх перед фізичним болем чи дискомфортом, який може виникнути в процесі і не обов’язково з вини партнера.

Не зважаючи на безліч догм і стереотипів, секс не втрачає своєї популярності як надзвичайно корисне і приємне заняття. Хоча й обговорити всі нюанси такого широкого поняття в одній статті важко, проте сподіваюся в цьому блозі вона не остання стосуватиметься теми сексу. Отож, шановні, кохаймося!